Дослідники MIT створили мікроробота з махаючими крилами, який літає із власними бортовими сенсорами та обчислювачами
Дослідники MIT створили мікроробота з махаючими крилами, який несе власні сенсори та обчислювальну електроніку. За статтею, опублікованою в Science Robotics, робот може пройти складною траєкторією та сісти на соняшник поза системою захоплення руху лабораторії.

Крихітний літаючий робот сидить на соняшнику. Фото: MIT News | Массачусетський технологічний інститут
Протягом останнього десятиліття група розробляє невеликі повітряні мікророботи, які швидкі, маневрені та міцні. Їх можна застосувати в точному землеробстві та пошуково-рятувальних операціях. Попередні версії не могли підняти електроніку, потрібну для навігації, тому залишалися з'єднаними із системою захоплення руху в лабораторії.
«Це перша демонстрація повітряного мікроробота, який самостійно сприймає довкілля та обробляє дані без зовнішніх обчислень.»
Робот досі підключений до зовнішнього джерела живлення, але, за словами дослідників, робота вказує на майбутнє застосування в сільському господарстві. Вони описали літаючих мікророботів, які могли б пересуватися між насадженнями мигдалю чи лохини та запилювати квіти там, де дикі запильники зникають через втрату середовища існування. Такі роботи також могли б зависати над посівами, перевіряти стан рослин і вчасно виявляти шкідників.
Щоб звільнити місце для електроніки, команда змінила штучні м'язи, що приводять у рух крила. Попередній мікроробот команди з м'якими приводами мав чотири крила, кожне з яких рухалося м'якими приводами. У цій роботі дослідники збільшили приводи на 50 відсотків і змінили їхній радіус та довжину, що підвищило чисту підйомну силу на 46 відсотків.

Робот має чотири крила і форму знака плюс. Фото: MIT News | Массачусетський технологічний інститут
Дослідники повідомили про співвідношення підйомної сили до ваги 1,9. Цього вистачає, щоб підняти спеціальний електронний модуль вагою 244 міліграма. У ньому розміщено датчики та мікроконтролер, потрібні для бортового сприйняття і обчислень. Набір датчиків включає інерційний вимірювальний блок для оцінки орієнтації, оптичний датчик потоку для бокової швидкості та положення і датчик часу польоту для визначення висоти.

Робот зліва, а шість крихітних частин обчислювача справа. Фото: MIT News | Массачусетський технологічний інститут
Без точності системи захоплення руху робот не може визначити абсолютну позицію і збивається з курсу. Щоб вирішити це, команда написала алгоритм сенсорики, який дуже швидко оцінює орієнтацію, кутову швидкість і положення, використовуючи спрощені розрахунки, щоб зменшити навантаження на обчислювач. Дослідники встановили, що безперервне оновлення положення з вищою частотою працює краще, ніж точніша, але повільніша оцінка.
Під час польотних випробувань робот зависав на різній висоті та летів між заданими точками, а похибка положення становила лише кілька сантиметрів. Джойстик надсилав команди положення високого рівня, які вели його між кількома рослинами, перш ніж він сів на соняшник. За словами дослідників, таке завдання складне навіть із системою захоплення руху.
Команда виміряла споживання енергії апаратом і з'ясувала, що електроніка споживає лише близько 6 відсотків загального обсягу, решта живить штучні м'язи та крила. Дослідники також визначили способи ще більше зменшити споживання електроніки, що могло б залишити місце для додаткових компонентів, зокрема камери.
Зараз дослідники працюють над двома цілями: додати камеру для автономного розпізнавання об'єктів та уникнення перешкод і інтегрувати силову електроніку та батареї, щоб робот міг літати на вулиці без прив'язки до джерела живлення. Роботу профінансували Національний науковий фонд США, Управління військово-морських досліджень США, Науково-дослідне управління ВПС США, MathWorks і стипендія Захарченка.
Джерело
- Цей легкий літаючий робот несе власні сенсори та обчислювачі — MIT News | Массачусетський технологічний інститут