В Італії дослідники представили робота-гуманоїда з реактивним двигуном
Оскільки роботи невпинно розширюють свою діяльність за межі контрольованого середовища дослідницьких лабораторій у хаос реальної архітектурної інфраструктури, дістатися з точки А в точку Б стало серйозною проблемою — наприклад, піднятися сходами.
У відповідь робототехніки розробили низку рішень: встановлення роторів, щоб робот міг долати перешкоди на гелікоптері, або, у випадку з Boston Dynamics, виконувати сальто назад, яким позаздрили б найкращі гімнасти.
А ще є Даніеле Пуччі — керівник лабораторії штучного і механічного інтелекту в Італійському технологічному інституті, який наважився на сміливий крок: прикріпив повнофункціональний реактивний ранець, подібний до того, що розробив Річард Браунінг, на спину синтетичного гуманоїда iRonCub з надією, що той врешті злетить у небо.
iRonCub схожий на роботизованого школяра, оснащеного чотирма реактивними двигунами, які дають йому можливість літати, як Залізна Людина. Принаймні на це можна сподіватися, адже Тоні Старк літає легко, але насправді це складна, інколи палаюча і трохи вибухонебезпечна проблема, особливо для гуманоїдного робота, який ніколи не був призначений для такого роду речей.
Вчені Італійського інституту ведуть дослідження за різними напрямами, щоб впровадити повітряну гуманоїдну робототехніку на гуманоїдному роботі iCub: вони досліджують керування польотом, проводять експерименти з реактивними турбінами та працюють з обчислювальною гідродинамікою для аеродинамічного моделювання.
Хтось може подумати, що людство засвоїло урок про небезпеки створення повітряних гуманоїдних роботів після того, як уперше подивилося фільм «Месники: Era Альтрона», але команда Пуччі вважає, що такі системи колись зможуть першими реагувати на приблизно 300 стихійних лих, які щороку вбивають близько 90 000 людей у всьому світі.
Під час індивідуального аналізу баланс стихійних лих може виглядати ще страшніше. Землетрус і цунамі 2004 року в Індійському океані забрали життя близько 230 000 людей у 14 країнах, спричинили 140 000 поранень і, як наслідок, 1,74 млн людей були змушені вжити заходів і залишити свої домівки.
Ми бачили безліч ботів для реагування на стихійні лиха — деякі з них гуманоїди, деякі ні — вони з'являлися з лабораторій понад десять років, часто з різним ступенем успіху.
Коли справа доходить до реагування на стихійні лиха, роботи-гуманоїди мають перевагу перед більш екзотичними конструкціями та традиційними БПЛА, оскільки їм легше керувати світом, який уже розроблено для використання людьми.
Однак коли відбувається стихійне лихо, значна частина цієї орієнтованої на людину інфраструктури може бути пошкоджена або іншим чином зроблена непрохідною, що зводить нанівець багато початкових переваг гуманоїдного робота. Але, поєднавши гуманоїдний дизайн із можливістю польоту, команда Пуччі може використати найкращі аспекти обох технологій.
У 2019 році команда дослідників IIT повідомляла: «Aerial Humanoid Robotics поєднує повітряні маніпуляції та гуманоїдну робототехніку. Таким чином, повітряні гуманоїдні роботи долають недолік наземного пересування за допомогою повітряних маніпуляторів і розширюють пересувні можливості гуманоїдних роботів на випадок польоту. Повітряні гуманоїдні роботи можуть ходити, літати, маніпулювати та транспортувати об'єкти, пропонуючи таким чином енергоефективні рішення для транспортування корисного навантаження та маніпулювання об'єктами».
«Повітряна гуманоїдна робототехніка розширює можливості керування повітряним рухом до надійнішого та energoefektyvnoho rivnia.»
У коментарі IEEE Spectrum Пуччі розповів: «Я щиро вірю, що повітряна гуманоїдна робототехніка може бути використана як випробувальний стенд для запущених літаючих екзоскелетів людей. Нещодавня успішна історія Річарда Браунінга показує технічну здійсненність цих футуристичних приводних екзоскелетів. Однак нам ще належить довгий шлях, і ми можемо використовувати літаючих гуманоїдних роботів, щоб прискорити цю подорож і уникнути багатьох випробувань на людях».
За його словами, є й наукові переваги дослідження повітряних роботів-гуманоїдів. Він вважає, що керування літаючим гуманоїдним роботом призводить до низки теоретичних і практичних питань. Наприклад, загальна структура керування, що охоплює маніпулювання, контакт-пересування та політ, досі відсутня, а роль допоміжного (реактивного) спрацювання під час контактного пересування гуманоїдних роботів не зрозуміла.
Серед перших питань: «За якої швидкості ходьби енергетично зручніше вмикати допоміжне спрацювання?», «Як ми впораємося з ударами під час приземлення для плавного переходу від польоту до ходьби?».
