Майбутнє сільського господарства, наповнене роботами, — кошмар чи утопія?
Уявіть: величезні автономні роботи на газу мчать, наче бульдозери, полями однорідних сільськогосподарських угідь під потемнілим небом, від якого навіть пахне забрудненням. Усі дерева зрубані, тварин ніде не видно. Пестициди розпорошують у надлишку, бо люди більше не доглядають за полями. Машини виконують свою роботу — виробляють величезну кількість їжі, щоб прогодувати населення, що зростає, але без екологічних втрат це не обходиться.
Або уявіть інше майбутнє: маленькі роботи обробляють мозаїчні ділянки з безлічі окремих культур, працюючи навколо дерев, струмків і дикої природи у природному ландшафті. Вони живляться від відновлюваних джерел енергії, таких як сонце, вітер і, можливо, вода. Агрохімікати залишилися в минулому, а роботи допомагають екосистемі залишатися в гармонії, тож шкідники та бур'яни перебувають у страху. Візуально це нагадує футуристичний райський сад із блакитним небом, зеленими пасовищами та чистим повітрям.
З якого світу ви б хотіли отримувати їжу? Ці два варіанти майбутнього представив Томас Даум — економіст у галузі сільського господарства з Університету Гогенгайма, який займається питаннями продовольчої безпеки та сталого ведення сільського господарства в таких країнах, як Уганда і Бангладеш. У липні 2021 року він опублікував статтю, в якій виклав подвійне бачення екологічної утопії чи антиутопії, щоб порушити тему того, як технологічна революція в сільському господарстві може сформувати наше майбутнє.
Даум переживає, що руйнівний вплив сільськогосподарських технологій на навколишнє середовище не отримує належної уваги. Стратегії пом'якшення наслідків зміни клімату, викладені в Паризькій угоді, не можуть бути реалізовані без зміни того, як ми вирощуємо продукти харчування.
«Сучасне сільське господарство має змінитися. Навіть якщо ви зміните всі інші сектори, але не зміните сільське господарство, ми все одно не досягнемо цих цілей»
Навіть у світі без величезних роботів масштабні методи ведення сільського господарства вже змінюють навколишнє середовище. Ми прибираємо диких тварин, деградуємо ґрунт і розчищаємо землю, щоб краще вирощувати їжу, а також розпорошуємо хімікати для захисту від шкідників і хвороб. Коли ми додаємо до цього поєднання наявні фермерські технології, ситуація стає ще гіршою.
Такі машини, як трактори, комбайни та безпілотні літальні апарати для моніторингу врожаю, як правило, потребують контрольованого середовища для ефективної роботи, тому в індустріальному сільському господарстві необхідно максимально усувати непередбачувані фактори. Це може означати рік за роком вирощування монокультур на ідеально рівних полях з невеликими відмінностями в рості, одночасним дозріванням і часто застосуванням гербіцидів, пестицидів і фунгіцидів для забезпечення родючості.
«Стандартизація є результатом нашої потреби в механізації сільського господарства. Це сільське господарство, агроекосистема і весь процес вирощування, пристосовані до потреб машини»
Відповідність довкіллю, необхідна для індустріального сільського господарства, значною мірою сприяла втраті біорізноманіття (різноманіття тваринного і рослинного світу), необхідного для підтримання балансу екосистем. Біорізноманіття захищає якість води, знижує глобальні температури, вловлюючи вуглець у ґрунті, забезпечує наявність комах, що запилюють посіви, і природних хижаків, щоб зменшити присутність шкідників. Машини різко скорочують різноманіття комах, мікробів, флори і фауни, оскільки для їхньої оптимальної роботи необхідно багато що знищувати.
Навіщо нам машини для виробництва їжі? Це питання економіки. Щоб не відставати від постійно зростаючих потреб населення, сільському господарству потрібно все більше і більше робочої сили. Продукти харчування значно дешевші, ніж були раніше, що змушує фермерів виробляти вищі врожаї за нижчого прибутку. У результаті, якщо робітники в полі заробляють менше грошей і йдуть з галузі на користь краще оплачуваних варіантів, фермери можуть дедалі частіше вдаватися до механізації, щоб заповнити цю прогалину.
Збереження як довкілля, так і зростаючого попиту на продукти харчування — це складний баланс. Проте з розвитком штучного інтелекту та автономних пристроїв Даум бачить високий потенціал сільськогосподарських інновацій, які допоможуть нам адаптуватися до мінливого клімату і відновити біорізноманіття, а не загрожувати йому.
«Чи не могли б ми повернути назад деякі з цих тенденцій, що негативно вплинули на сільське господарство? Замість того, щоб пристосовувати середовище до потреб технологій, ми могли б запрограмувати технології на задоволення потреб довкілля»
Розумні роботи, керовані машинним навчанням, можуть працювати краще в природних, біорізноманітних системах, оскільки вони можуть імітувати гнучке мислення, яке люди використовують для оцінки свого оточення і прийняття рішень.
Роботи вже починають набирати обертів у харчовому секторі: вони збирають полуниці, врожай салату, запилюють квіти і навіть доять корів. Оскільки вони працюють ефективніше, роботи можуть виконувати екологічно чисті завдання.
Даум вважає, що вони також можуть допомогти у трудомісткому догляді за живоплотами, які є природними огорожами з диких чагарників або дерев, посаджених по периметру сільськогосподарських угідь. Вони сприяють збереженню біорізноманіття, виступаючи альтернативним середовищем існування для місцевих рослин, комах і диких тварин.
Розумні роботи можуть краще підходити для сумісного вирощування культур або вирощування кількох культур на одному полі, що є сталою сільськогосподарською практикою, яка сприяє здоров'ю ґрунту і скорочує кількість шкідників, але є дорогою і неефективною порівняно з наявними технологіями.
