Чому роботів роблять такими милими?

Раніше люди могли думати, що у роботів немає емоцій. Одного разу Майя Матарич розповіла: «Так, вони не відчувають того, що відчувають люди. Але як відчувають люди? Наука цього ще не розуміє». Матарич — професорка комп'ютерних наук, нейробіології та робототехніки. 

Виявляється, миле зовнішнє вигляд роботів не таке вже недоречне, як може здатися на перший погляд. Попри гучні заголовки про те, що роботи скоро відберуть роботу у людей, добродушні роботи з кіно завжди залишаються в нашій пам'яті. 

Привабливість є важливою частиною соціальної функції. Саме це робить симпатичних роботів придатними для соціально-допоміжних ролей. Як і роботи, люди запрограмовані так, щоб реагувати певним чином на вхідні дані. Дизайнери та інженери вивчають це, щоб зробити продукти привабливішими. 

Симпатичний робот спонукає людину практикувати соціальні навички або вчасно приймати ліки. Привабливість спонукає людей купувати та використовувати споживчу робототехніку. Однак потрібно багато зусиль, щоб зробити робота милим, а не жахливим. 

Створення симпатичного робота — це створення персонажа

Для багатьох робототехніків привабливість не є проблемою. Робот, що виконує повторювані завдання, має зосередитися на тому, щоб уникати зіткнень з людьми, а не завойовувати їхню прихильність. Навіть ті роботи, які безпосередньо взаємодіють з людьми, не завжди мають бути милими. 

Наразі вивчення взаємодії людини і робота ще занадто нове і обширне, щоб дати якесь остаточне рішення щодо оптимального зовнішнього вигляду робота певного типу. Тому різні компанії продовжують експериментувати. 

Наприклад, існує робот Містี від компанії Misty Robotics («дочка» Sphero). У неї великі голова та очі, що відображаються на РК-екрані, а також великий арсенал рухів і звуків для передачі емоцій. Однак за функціями Місті — чистий аркуш. Її задумали як платформу, де розробники зможуть створювати власні сценарії використання. 

Дизайнерам довелося зробити її достатньо універсальною, щоб робот вписувався в будь-яке середовище, а також був привабливим. Водночас після використання Місті багато інших роботів здаються страшними й відштовхувальними. Для створення милого маленького робота компанія звернулася до несподіваних консультантів — художників-ілюстраторів. 

Художники розповіли, які риси найважливіші для передачі емоцій. Одним із таких елементів виявилися брови. 35-сантиметрова Місті спеціально створена такою маленькою, щоб користувачі могли зручно розмістити її в ручній поклажі. 

Однією з найпомітніших змін у роботі стало додавання третього положення голови. Раніше Місті могла дивитися лише праворуч і ліворуч, але додавання цікавого нахилу вбік було гарною ідеєю. Маленька Місті передає сім основних емоцій за допомогою положення очей і брів, положення голови й тіла, а також звуків. 

Створити милого робота — значить мислити нестандартно

Багато людей навіть не помічають, як розмовляють зі своїм автомобілем або кричать на торговий автомат. Виявляється, люди вміють чудово емоційно взаємодіяти з неживими предметами, навіть якщо вони не мають симпатичного зовнішнього вигляду. 

У 1944 році кілька психологів провели експеримент: 34 студенти дивилися відео, на якому два трикутники і коло рухалися всередину прямокутника і виходили з нього. Після експерименту лише один студент описав об'єкти на відео як геометричні фігури. Решта описали їх як людей або тварин, а також пояснили їхню поведінку з точки зору бажань і емоцій. 

Сучасні споживачі робототехніки вважають, що великі очі, що підморгують, — це чудово, але навіть дрібні деталі можуть зробити робота симпатичним. Наприклад, робот Гита від Piaggio Fast Forward не вищий за коліно людини. Вона тримає речі господарки і слідує за нею під час прогулянки. 

Сама по собі Гіта — кругла коробочка з гусеницями для їзди, вона більше нагадує валізу, ніж персонажа. Однак робота часто сприймають як справжнього компаньйона. У Гіти є особлива функція — коли людина занадто далеко випереджає її, вона розганяється до максимальної швидкості (9,6 км/год) і відхиляється під час руху назад, щоб показати, що наполегливо намагається наздогнати свого господаря. 

Гендиректорка компанії, що розробила Гіту, розповіла: «Одного разу був шестимісячний період, коли наші дизайнери щоранку витягували очі з протоколів Гіти. Це була тотальна дизайнерська війна з боку робототехніків. Вони справді думали, що Гіті потрібні очі, які могли б кліпати і дивитися по сторонах». 

Замість очей команда все ж вирішила показати датчики зору Гіти на загальний огляд. Кінцевий результат робить робота схожим на багатоокого прибульця, але вона все одно залишається милою. Головна мета — щоб люди забули про її присутність і насолоджувалися прогулянкою. 

Роботи — це відображення їхніх користувачів і їхніх творців

Кожна деталь робота — це результат місяців уяви і часто суперечок. Користувачі самі заповнюють прогалини і надають емоцій/індивідуальності машинам, які несуть наші речі або вітають гостей. 

Деякі роботи далеко не милі, а багато хто навіть лякає. Люди все ще побоюються, що вони відберуть їхню роботу, підроблятимуть підписи і подорожуватимуть у часі до 1984 року, щоб убити Сару Коннор. 

Майя Матарич вважає: «Те, чим є і якими можуть бути роботи, обмежується лише нашою уявою та винахідливістю. Однак зрештою роботи будуть такими, якими їх зроблять конструктори та інженери. Погано чи добре, але роботи — це наше відображення».